З 16 років готувався до великої боротьби. Згадаймо Олександра Самойловича.

Портрет Олександра Самойловича в боєцькому обладунку
Портрет Олександра Самойловича в боєцькому обладунку

Українці щодня о 9 ранку приносять хвилину мовчання, щоб вшанувати пам'ять жертв російсько-української війни. Сьогодні ми хочемо згадати Олександра Самойловича.

Під час бойових дій на Донеччині загинув 18-річний солдат з міста Славута на Хмельниччині, Олександр Самойлович, повідомляє "Главком".

Олександр Олександрович народився 17 вересня 2006 року в Славуті. Він навчався в Славутській гімназії №4 та Славутському ліцеї з профілю "іноземна філологія". Він закінчив ліцей в 2023 році та вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування України.

"Його життя тільки починалося, та вже тоді він був далеко не звичайним юнаком. У 16 років прийшов до Національно-визвольного руху 'Правий Сектор'. Він прийшов готувати себе до великої боротьби," - повідомили у громаді.

Коли Росія розпочала війну, Сашкові було всього 15 років. Він мріяв про вступ до ЗСУ, але не мав віку для цього. Досягнувши повноліття, він готувався до служби, брав участь у тренуваннях і вивчав військову тактику та медицину.

Олександр був сильним, рішучим і щирым. Він був природним лідером і займався спортом, зокрема тайським боксом і боротьбою. Спорт був його невід'ємною частиною, і він завжди надавав йому все своє серце.

Він також любив гори і вважав мандрівки до гір духовним очищенням.

Олександр був палким патріотом, захоплювався історією України, зокрема козаччиною. Він мав татуювання з гербом Холодного Яру та гаслами, які символізували його вірність Україні.

У 25 жовтня 2024 році, у віці 18 років, Олександр підписав контракт і став воїном Першого окремого штурмового батальйону ім. Дмитра Коцюбайла. Він пройшов підготовку у Великій Британії та став лідером для своїх побратимів.

4 квітня 2025 року, під час бойових дій, Олександр загинув поблизу селища Вовкове, Покровського району, Донецької області. Він захищав свою Батьківщину до останнього подиху.

Олександр жив імовірно - чесно, гідно і з великою Ідеєю в серці. Він загинув молодим і красивим, усміхненим обличчям. Він загинув, щоб ми могли жити.

Друзі та колеги з Національно-визвольного руху "Правий Сектор" написали: "Він прийшов до нас у 16 років. Він був сильним, розумним і мав гідність. Він був справжнім героєм. Він не боявся смерті і пожертвував собою, щоб захистити інших. Він завжди буде в серцях нас, його рідних та всієї України."

Школа теж згадує Олександра: "Він був розумним, сміливим і патріотично налаштованим хлопцем. Його завжди оточували друзі, які розділяли його патріотичні погляди."

Під час прощання з Героєм звучали хороші слова про нього.

Директор гімназії №4 Ірина Янісевич: "Втрата Олександра стала болючою для нас. Він був розумним, мужнім і гідним хлопцем. Він завжди буде в наших серцях."

Проректор університету Сергій Кваша: "Це горе стало для всієї України. Ви виховали героя, на якого ми пишаємося."

Побратими та друзі провели Олександра в останню дорогу і вшанували його пам'ять. Він залишився в серцях своїх рідних і близьких.

Ми приєднуємось до хвилини мовчання і вшановуємо пам'ять всіх українських героїв, які загинули за нашу Батьківщину в цій війні.


Читайте також

Реклама